ОБКИПА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до обкипа́ти. Нараз аж моторошно стало йому, і щось схоже на докір почулося в цій музиці, що він ніби на все це.. заніс свій гарячий, обкипаючий кров’ю клинок (Гончар, II, 1959, 124).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 511.