ОБЛА́ПИТИ, плю, пиш; мн. обла́плять; док., перех., рідко.
1. Обхопити лапами. * Образно. — Це несправедливо кажуть: "Діло — не ведмідь, в ліс не втече". Діло і є — ведмідь, .. воно облапило й тримає (Горький, Діло Артам., перекл. за ред. Варкентін, 1950, 94).
2. розм. Обхопити руками; обняти. Остап облапив гетьманові коліна (Панч, Гомон. Україна, 1954, 270); Якусь мить Боженко дивився на Ростислава.. Потім не витримав, незграбно облапив його (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 356).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 519.