ОБЛАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБЛАЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, док., перех., заст.
1. уроч., ірон. Одягати у що-небудь; наряджати. Облачили мене в сірячину ветхую, в постоли дранії і.. у путь супроводили (Баш, На землі.., 1957, 60).
2. Одягати (служителя культу) в церковний одяг для відправлення служби.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 520.