ОБЛЕ́ГШУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБЛЕ́ГШИТИ, шу, шиш, док., перех. 1. Зменшувати вагу чого-небудь, робити щось легшим, звільняючи від зайвого вантажу; полегшувати.
2. Робити менш складним за будовою, конструкцією і т. ін.; спрощувати. Облегшувати конструкцію.
3. Робити що-небудь легшим для виконання. Облегшити рішення; // Робити що-небудь слабшим за силою вияву; ослаблювати. На високих тонах не силуйте голос, облегшуйте тон (Худ. чит., 1955, 65).
4. Приносити заспокоєння, полегшення; заспокоювати, втішати. Приречення Тугара Вовка облегшило серце Максимові (Фр., VI, 1951, 27); Із усіх сил Андрій налягав на лопату, щоб тяжкою працею облегшити переповнені радістю груди (Чорн., Красиві люди, 1961. 53).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 521.