ОБЛИША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБЛИ́ШИТИ, шу, шиш, док., перех., з інфін. і без додатка, розм.
1. Переставати чим-небудь займатися, припиняти щось робити. Ти ж облишай свої лови, на батька завзятого здайся (Зеров, Вибр., 1966, 289); Батько моргнув матері, і вони облишили розпитувати (Багмут, Щасл. день.., 1951, 54); [Xимка:] От і мені часом буває так гірко, так тяжко! а проте — посумуєш сама собі — та й облишиш… (Мирний, V, 1955, 219); У вільний час любив [Грицько].. книжку почитати. Тепер облишив книжки (Головко, II, 1957, 514); // Позбавляти кого-небудь своєї уваги, піклування, обходити, обділяти чим-небудь. З щирою повагою до Вас і надіями, що Ви не облишите мене своєю ласкавою одмовою (Мирний, V, 1955, 406); Не облишав їх [єпископа та Мамая] своєю увагою й куценький ченчик (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 248); // Переставати турбувати кого-небудь, давати спокій комусь. Пани своїм злословієм [лихослів’ям] не облишали Сковороду навіть і після його смерті (Тич., III, 1957, 215); Вчорашні думки, навіяні дорожньою нудьгою, облишили його (Шовк., Інженери, 1956, 162); Миколка категорично відмовився одурманюватися релігією, і бабуся, нарешті, облишила його (Збан., Курил. о-ви, 1963, 6).
2. наказ. сп.. обли́ш, обли́ште. Уживається для висловлення прохання, вимоги припинити яку-небудь дію. — Бач,книжки носить… Якби пішла за нього, читали б разом.. — Облиште, мамо (Коцюб., II, 1955, 37); — Облиште! Навіщо мучити бідного птаха?! (Тулуб, В степу.., 1964, 144).
3. Відмовлятися від попередніх намірів, бажань і т. ін. Давид.. зранку зібрався був іти в Щербанівку, та.. згадав, що в них іще ж не довіяно. Облишив іти (Головко, II, 1957, 77); Тамара потягла матрац, хотіла трохи його поправити, але облишила свій намір (Хижняк, Тамара, 1959, 175); // Змінювати поведінку, тон розмови і т. ін. — Ну, Петько, — звернувся Кабанець до Хоменка, облишивши начальницький тон, — значить, можна запалити (Трубл., І, 1955, 65).
4. Те саме, що залиша́ти 4, 6. [Свічка:] Облиште лиш мені Гадюку цю вельможну розчавить (Коч., П’єси, 1951, 256); Він облишив Січ і вписався до реєстрового війська (Панч, Гомон. Україна, 1954, 81); Оглянувся [Мамай] — немає вже Луки, та й облишив збори (Головко, І, 1957, 302).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 525.