ОБЛЯМО́ВУВАТИСЯ, ується, недок., ОБЛЯМУВА́ТИСЯ, у́ється, док.
1. Оздоблюватися облямівкою. Взимку козацька старшина носила соболеві, рисячі, лисячі та інші шуби. Вони прикрашалися запонами з коштовних самоцвітів і облямовувалися навкруги срібними, золотими та шовковими шнурами (Нариси з укр. мист., 1969, 20).
2. перен. Оточуватися чим-небудь у вигляді облямівки. Береги балки облямовувалися старими вербами й розлогими осокорами (Коз., Нові потоки, 1948, 144); Геть-геть за жовтими ланами, Проміж тополевих рядів Облямовувалось берегами Широке озеро (Щог., Поезії, 1958,376).
3. тільки недок. Пас. до облямо́вувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 532.