ОБЛІКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБЛІКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех.
1. З’ясовувати, встановлювати наявність, кількість кого-, чого-небудь; вести облік когось, чогось. Необхідно навести порядок і в обліку силосу, усунути недоліки, які мали місце торік, коли окремі колгоспи і радгоспи неправильно обліковували кількість засилосованої кукурудзи (Рад. Укр., 22.VІІІ 1958, 1); В лютому живці викопали, очистили від кори і пошкоджені некрозом облікували (Колг. Укр., 10, 1960, 32).
2. тільки док., заст. Визнати. Його ні за що мають, облікували за ледащо (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 527.