ОБЛІ́Т1, льо́ту, ч. 1. Дія за знач. обліта́ти11-3. На гірському кордоні між Іспанією та Португалією льотчик зробив низький обліт, два рази обернувшись над пунктом перельоту (Ле, Клен. лист, 1960, 195); Космічний корабель летить все далі й далі. Багато раз зробить він обліт земної кулі (Рад. Укр., 12.VIII 1962, 2).
ОБЛІ́Т2, льо́ту, ч. Дія за знач. обліта́ти3, облі́тувати і обліта́тися2, облі́туватися. Сильний, дружний обліт бджолиних сімей свідчить про те, що в них є достатня кількість бджіл і матка (Колг. енц., І, 1956, 63).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 527.