ОБЛІ́ТАНИЙ1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обліта́ти2. Льотчик на мить перестав бути льотчиком, і нема за ним вздовж і впоперек облітаного неба (Гончар, Тронка, 1963, 9).
ОБЛІ́ТАНИЙ2, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обліта́ти31. Зяючі отвори ангарів приймали під свою покрівлю облітані машини першої черги (Кучер, Квітує жито, 1938, 138).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 527.