ОБЛІ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ОБЛІЧИ́ТИСЯ, лічу́ся, лі́чишся, док., розм., рідко.
1. Робити підрахунок, розраховуючись з ким-небудь. Пив, гуляв цілий тиждень, а як облічився з шинкарем, то й нічим заплатити (Сл. Гр.).
2. тільки недок. Пас. до облі́чувати. В облікових книжках виробничої роботи трактористів і комбайнерів облічується витрата ними пального (Колг. Укр., 11, 1956, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 528.