ОБМАЛЬО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обмалюва́ти. За Россю.. блищав на сонці новий гарний панський млин, увесь обтесаний, обмальований, як цяцька (Н.-Лев., II, 1956, 307); Нова пісня, що почув він у яру од дівчини, була вже написана і обмальована (Вас., Вибр., 1954, 174); Тільки тепер помітив [Федір], що паперова накидочка на тумбочці і сама тумбочка обмальовані рядками цифр (Мушк., Серце.., 1962, 199); // обмальо́вано, безос. присудк. сл. Кожна гілочка на деревах була біла, наче її обмальовано білою фарбою (Ю. Янов., II, 1954, 38); Все обговорено дуже докладно, Все обмальовано так, як тільки можна було (Сам., І, 1958, 74).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 533.