ОБМА́НЛИВИЙ, а, е.
1. Здатний ввести в оману, викликати помилкове уявлення, враження, зумовити хибний погляд і т. ін.; оманливий. Обманлива віддаль знову тікала від нас (Жур., Вечір.., 1958, 266); В житті вона бачила трагедії багатьох сердець, які кидалися на перший обманливий спалах й обпалювали собі крила на довгі роки (М. Тарн., День.., 1963, 82); // Примарний, уявний; несправжній. З австрійської війни Кедрич повернувся цілий, але закортіло ще йому воювати за Україну, за обманливу.. землю і волю в галицькій армії (Козл., Ю. Крук, 1957, 401).
2. Який містить у собі обман (у 1 знач.); обманний. Обманливі твердження.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 534.