ОБМЕЖО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до обме́жувати. Саме місто Буша.. з одного боку тулилось до стрімчастої скелі, а зокола було обмежоване високим земляним валом і добрим дубовим гостроколом (Стар., Облога.., 1961, 4).
2. у знач. прикм., заст. Обмежений (у 3 знач.). Кравченко, мабуть, дуже добра і щира людина, але дуже обмежована (Коцюб., III, 1956, 168).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 536.