Слово "обмивати" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ОБМИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБМИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., перех.

1. Мити кругом, з усіх боків; обполіскувати. [Долорес:] Гляділа я його, носила воду опівночі і рани обмивала, і гоїла, і вигоїла (Л. Укр., III, 1952, 335); Наче дитину, обмивав [Митько] теля теплою водою з милом (Донч., VI, 1957, 144); Вона підвелась, поставила вечерю на припічку, обмила ложку й миску та й полізла на піч спати… (Мирний, І, 1949, 346); // Освіжати, змочуючи з усіх боків (про дощ, хвилі і т. ін.). Море, грай! Білий замок обмивай (Крим., Вибр., 1965, 66); Вдарила ж хлюща, рослину обмила, — Й буря, затихнувши, дальш полетіла… (Щог., Поезії, 1958, 305); // Змивати, знімати що-небудь з якоїсь поверхні. Море обмивало мій бруд і пил, коли я сторч головою летів із пристані (Ю. Янов., II, 1958, 101); — Повели тих, а тебе ні. Давиде, що вони з тобою надумали? ..З-за дверей сказав: — Сю ніч [уб’ють]! Бо обмивали кров оце перед вечором (Головко, II, 1957, 174); Ще гаразд не обмила [Мелашка] тіста на руках, обтерла їх сяк-так рушником і кинулась вимішувати лемішку (Н.-Лев., II, 1956, 324).

2. розм. Тримати кого-небудь у чистоті, регулярно миючи його, перучи йому білизну, одяг. Вона їх [дітей] обмива, .. зодяга і ніколи ж то не втомиться, .. і усяка робота на діточок їй не важка (Кв.-Осн., II, 1956, 421); Найстарша Настя стала для дівчаток нянькою і матірю: білизну пере їм, обшиває, обмиває (Вол., Наддн. висоти, 1953, 47); — Поки я сам жив, поти бідував. Ти, моя хазяйко, мене обшила й обмила (Н.-Лев., І, 1956, 159).

3. перен., розм. Випивкою відзначати яку-небудь подію. В хаті цієї ночі ішло гульбище — офіцери обмивали чин, щойно одержаний одним із їхньої компанії (Гончар, II, 1959, 346).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 537.