ОБМО́ВКА, и, ж.
1. Додаткове зауваження, роз’яснення і т. ін. до раніше висловленого. Ще в дожовтневі роки Ленін принципово, без будь-яких обмовок заперечував порожні, безглузді вигадки формалістів (Вітч., 2, 1964, 156).
2. Слово або фраза, помилково сказані замість інших, потрібних. Він говорив якось тьмяно, з обмовками і недомовками (Збан., Малин. дзвін, 1958, 180).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 541.