ОБМОЛО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБМОЛОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док., перех.
1. Відділяти зерно, насіння від колосків, стручків і т. ін. молотінням. Левко.. із своїм трактором обмолочує колгоспні скирти (Десняк, Опов.., 1951, 29); В сінях Катерина обмолочувала снопи вівса (Чорн., Визвол. земля, 1959, 169); Обмолотити хліб.
2. перев. док., розм. Помолотити все у кого-небудь. І обжала, і обмолотила [удова] людей, а впала осінь — із прядивом упорує (Головко, II, 1957, 189); Антон кожної весни за віз гною Хомаху обсіє, влітку обкосить, восени обмолотить (Чорн., Визвол. земля, 1959, 18).
3. тільки док., перен., розм. Дуже побити. Левкові чи не вперше за все парубкування стало чогось тоскно. Чи не обмолотити Юрка, мов сніп? Не він же перший прийшов до Христини! (Стельмах, І, 1962, 531).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 542.