ОБМО́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБМОТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Покривати щось з усіх боків, щільно обгортаючи, обвиваючи чим-небудь; обкутувати. Черевики його розлізлися, Фелікс обмотував ноги йому папером і обв’язував бинтами (Ю. Янов., II, 1954, 38); Приносить [мати] .. гусяче сало і ним до колін змащує роздуті колоди ніг, після обмотує чистим льняним полотном (Стельмах, II, 1962, 386); В окрему яму.. склали [опришки] здобуту зброю, змазавши її перед тим овечим лоєм і обмотавши сіном (Гжицький, Опришки, 1962, 187); // спец. Накладати обмотку. В.. цеху обмотують "ніжні" дроти, призначені для радіоапаратури (Веч. Київ, 22.III 1957, 1).
2. Обводити що-небудь кругом чимось витким; обкручувати, обв’язувати. Іван зірвався й обмотав тою липчицею Олександрі шию (Коцюб., І, 1955, 60); Пообідавши, поліз [Павло] між горшки, вибрав глечика, обмотав його мотузкою за шийку так, як ото обмотують мазницю (Тют., Вир, 1964, 131); // Обплітати що-небудь собою; обвивати. Хміль вхопився за стовбур високої верби, обмотав її, в’язкою впав на вишню (Н.-Лев., II, 1956, 159).
3. перен., розм. Підкоряючи своєму впливові, прихиляти до себе кого-небудь. Артем Петрович.. відчув, як, неначе павутиною, гість обмотує його своєю улесливою ввічливістю (Хижняк, Килимок, 1961, 30); // Хитрощами вводити в оману; обдурювати. — Я знаю закони.., знаю людей.. і вмію так зручно обмотати їх, що вони тілько зіпають у моїх сітках (Фр., VII, 1951, 229); Язиком своїм обмотає [Домніка] кождого (Коб., II, 1956, 155).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 543.