ОБМО́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБМОСТИ́ТИ, ощу́, о́стиш, док., перех. Обкладати кругом, з усіх боків чим-небудь. Почав [Турбай] радитися з людьми, чим краще обмощувати траншеї — цеглою чи бутом (Руд., Остання шабля, 1959, 293); І вони хутром закутали їй ноги, обмостили княгиню (Скл., Святослав, 1959, 125).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 544.