ОБНЮ́ХУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ОБНЮ́ХАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм.
1. Обнюхувати один одного (про тварин).
2. перен., жарт. Знайомитися, зав’язувати стосунки; освоюватися. Хлопці подалися набік у ліс і обнюхувалися очима (Черемш., Тв., 1960, 279); Привітався [дід] до мене по-приятельському, запитав: — Обнюхались? (Збан., Малин. дзвін, 1958, 56).
3. Обнюхувати навколо себе, принюхуватися.
4. Довго й багато нюхаючи що-небудь, шкодити собі.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 547.