ОБО́ЖУВАННЯ, я, с. Дія за знач. обо́жувати. В основі язичеської релігії слов’ян лежало обожування різних явищ і сил природи (Іст. СРСР, І, 1957, 39); Вона.. пробувала обожувать вчителів, але їх старі й жовті види швидко одбили в неї охоту до обожування (Н.-Лев., І, 1956, 428); Коли ж Павло Сергійович.. чув її голос, бачив усмішку, він вже нічого не знав, не тямив і не почував, крім щастя, обожування (Дмит., Розлука, 1957, 266).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 549.