ОБО́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБО́ЖИТИ, жу, жиш, док., перех. Те саме, що обо́жнювати. Не знаючи законів природи, первісні люди були безсилі перед її явищами, боялись їх, залежали від них і в результаті всього цього схилялися перед ними, обожуючи їх (Іст. УРСР, І, 1953, 15); Ольжині товаришки знали, хто найлюбіший маркізі й Турманші, і обожували Ольгу (Н.-Лев., І, 1956, 427).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 549.