ОБО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБОРА́ТИ, орю́, оре́ш, док., перех. Обходити плугом кругом чого-небудь; зорювати землю навколо чогось. Кінчились жнива, потемніли жовті стерні, на них, оборюючи високі громаддя скирт, вийшли з плугами трактори (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 257); Весною могили оборюють, і ціле літо зеленіють вони густою пахучою травою (Тют., Вир, 1964, 72); Осередки з’явлення шкідника слід обкопати загороджувальними канавками або оборати в два сліди борознами (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 122).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 553.