ОБПЛЬО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обплюва́ти. Яка принижена, обпльована Вона [мова] в твій [Шевченків] час була (Турч., Земле моя.., 1961, 32).
◊ Мов (немо́в, ні́би, як і т. ін.) обпльо́ваний — несправедливо принижений, зганьблений. Встане [Демко], мов обпльований, на людей не гляне, зараз за шапку і .. мерщій з хати (Кв.-Осн., II, 1956, 481); Я, немов обпльований, затиснувся в свою кімнатку, з-за лутки виглядав на вулицю (Збан., Любов, 1957, 283); Галя так і залишилася стояти серед вулиці, ніби обпльована (Коз., Блискавка, 1962, 129).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 558.