ОБПЛІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБПЛЕСТИ́, ету́, ете́ш; мин. ч. обплі́в, обплела́, ло́; док., перех.
1. Сплітаючи щось, покривати, оточувати ним кого-, що-небудь кругом, з усіх боків. Ящики перед завантаженням обплітали свіжовирубаними гілками вільхи (Колг. Укр., 7, 1957, 25); Тебе засудили на муки, Терновим вінком обплели (Граб., І, 1959, 529); Не слухалася мушка, — ой! — Схопив її павук отой. — Схопив, обплів з усіх кінців — Й немає більше мушки: з’їв (Нех., Ми живемо.., 1960, 33); // Переплітаючись, обвивати, покривати собою що-небудь. Товсті чорні коси тричі обплітали її голову (Н.-Лев., І, 1956, 76); — Було тихо, пахло живицею і жасмином, що густо обплів знизу стіни [альтанки] (Гжицький, Опришки, 1962, 34); За руки ми взялись, і тихе павутиння обличчя обпліта на кожнім кроці нам (Сос., І, 1957, 202); * Образно. Формули були байдужі до всього. В них не пульсували гарячі струми пристрастей, вони обплітали гарячу, терпеливу людську думку холодним мереживом своєї непогрішимості (Загреб., Спека, 1961, 201); // спец. Покривати обплетенням.
2. перен., розм. Обплутувати, обкручувати (хитрощами, вивертами, брехнею); обдурювати. Він обплітав її різними вигадками: вони тікатимуть кудись у гори, він навчить її мови (Досв., Гюлле, 1961, 56); Він дозволив себе обплести павутиною лицемірства і зради (Руд., Остання шабля, 1959, 60).
3. Обгороджувати, переплітаючи що-небудь. Полагодив [Чіпка] хату, — давай.. новою лісою [садибу] обплітати, дощані ворота майструвати (Мирний, II, 1954, 217); Людей зовсім не лишилось — самі німці. Вони зробили собі з нашого села фортецю. Обплели всі яри дротом (Ю. Янов., І, 1958, 308).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 557.