О́БРАЗ1, у, ч.
1. Зовнішній вигляд кого-, чого-небудь. Уранці думка [Кармелевих рідних] перша в темницю летіла і перший погляд ждав того ж понурого образу темниці (Вовчок, І, 1955, 363); Став він [камінь] поволі, помалу на образ скидатися людський, Як розпочата у мармурі постать, іще невиразна, Ще не дороблена тоншим різцем (Зеров, Вибр., 1966, 311); // Вигляд кого-, чого-небудь, відтворений у свідомості, пам’яті або створений уявою. Наша мати так зжилась з образом твоїм.. після слів моїх, що недавно призналась мені, що вже кохає тебе (Коцюб., III, 1956, 128); Степан.. ще постояв якусь хвильку перед порогом, поновив у пам’яті образ Ольги (Стельмах, II, 1962, 154); Сотнику Дерзкому.. цей край постає в іншому образі — у сонці сліпучім, у весняному цвітінні (Гончар, II, 1959, 431); // Подоба, копія кого-, чого-небудь. Синок, вірний образ батька та єдина потіха.., в тих самих росте ідеях (Фр., VI, 1951, 322); Що лякатись? Ні взяти, ні дать: Мій певнісінький образ по виду, — Так на мене скидається він (Граб., І, 1959, 236).
В о́бразі — у вигляді. [Юда:] Все марилось мені — то райська брама, то золотий престол, а на престолі Мессія в образі того промовця (Л. Укр., III, 1952, 136); Звір у образі людини для бомби ціль собі знайшов (Гонч., Вибр., 1959, 146); Утрача́ти (утра́тити) людськи́й о́браз — переставати бути схожим на людину, втрачати вигляд, риси людини. Якби люди не працювали, поступово втратили б людський образ (Чорн., Красиві люди, 1961, 52).
2. Специфічна для літератури і мистецтва конкретно-чуттєва форма відображення дійсності. В науці певна ідея виражається через поняття, а в мистецтві — через образи (Мист. кіно, 1955, 36); Павло Тичина створює розкішні зорові й музичні образи, сповнені руху, енергії (Талант.., 1958, 32); Образ Дніпра проходить крізь усю його [Т. Шевченка] творчість (Рильський, III, 1956, 26); Мій друг думає образами й фарбами (Ю. Янов., І, 1958, 133); // Тип, узагальнений характер, створений письменником, митцем. Всю свою ненависть до хижацтва Франко сконцентрував у образі орла-беркута (Коцюб., III, 1956, 38); У нечисленному ряді жіночих образів образ матері заступив собою всі інші (Довж., І, 1958, 12); Кожна людина, а отже і її мистецьке втілення в сценічному образі таїть в собі різні позитивні й негативні риси характеру (З глибин душі, 1959, 72).
Вхо́дити (увійти́) в о́браз — зживатися з персонажем мистецького твору, переймаючись його духовним світом (про гру актора, майстерність читця і т. ін.). — Коли вас пустили, то сидіть смирно, бо я звелю вийти всім, хто не зайнятий на репетиції. Що за бешкетники? Ви ж не даєте йому увійти в образ (Кучер, Трудна любов, 1960, 324).
3. спец. Зображення якого-небудь явища через інше, конкретніше або яскравіше за допомогою мовного звороту, переносного вживання слова і т. ін.; троп. Говорив [Давид] гарно, голосно, нешвидко і вплітаючи в мову живі барвисті образи (Головко, II, 1957, 129).
4. перев. мн. Те, що вимальовується, постає в чиїй-небудь уяві. Його уява працює невгамовно, розвертає перед ним усе нові образи, а найрадніше чудові, тихі, ясні образи полонини, лісів (Фр., IV, 1950, 28); Душа твоя вже повна була вщерть одним словом: земля, "моя земля!", і будилися в тобі образи твоїх давніх мрій (Головко, І, 1957, 566).
5. Зображення зовнішнього вигляду кого-, чого-небудь (про портрет, фотографію, скульптуру і т. ін.). [Годвінсон:] Ти ж пам’ятаєш тую подобизну, що він зліпив на глум, неначе з мене? Я по одежі взнав, що то мій образ (Л. Укр., III, 1952, 68); В їдальні поруч з портретом батька урочисто пристроїли і мамин образ (Собко, Звич. життя, 1957, 42).
6. філос. Відображення в свідомості явищ об’єктивної дійсності. Наші відчуття, наша свідомість є лише образ зовнішнього світу.. (Ленін, 18, 1971, 59).
7. заст., жарт. Обличчя. — Не дивись, сину, на образ, а дивись, яка вона до тебе є. Іноді й уродлива, та лиха гадина… (Мирний, І, 1949, 354); — Не одягайся, спершу підемо та образи свої помиємо (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 43).
О́БРАЗ2, а, ч. (мн. образи́, і́в).
1. Те саме, що іко́на. До півночі молилась вона перед образами, прохала в бога щастя-долі своїй першій дитині (Н.-Лев., І, 1956, 142); Блимнула свічечка, блимнула друга і третя — і затеплились вони рівним вогнем перед образом Миколая-угодника (Стельмах, II, 1962, 312).
2. заст. Картина. На боковій стіні.. висів великий образ у золочених рамах (Фр., V, 1951, 186); Важке склепіння [зали] було оздоблене образами на історичні теми, роботи німецьких малярів, в золочених рамах (Панч, Гомон. Україна, 1954, 44).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 560 - 561.