ОБРА́ЗЛИВО. Присл. до обра́зливий 1. Лається боцман Смола не образливо, морськими словами (Ткач, Жди.., 1959, 5); — Потурай їм! Вони всі одним миром мазані, — образливо одказала Марина (Мирний, III, 1954, 177); Нічого не відповів наймит, тільки на душі стало гірко й образливо (Шиян, Баланда, 1957, 137).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 561.