ОБРАМЛЯ́ТИСЯ, я́ється і ОБРА́МЛЮВАТИСЯ, юється, недок., ОБРА́МИТИСЯ, иться; мн. обра́мляться; док.
1. Оточувати чим-небудь у вигляді рамки. Дверні та віконні пройми обрамлялися міцними колодками з пазами (Дерев. зодч. Укр., 1949, 58); Рахівські кептарі мають прямий крій.. Обшиваються чорним смушком, темно-червоним сукном, яке обрамлюється трьома рядами вишитих зубців (Нар. тв. та етн., 1, 1965, 63).
2. тільки недок. Пас. до обрамля́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 562.