ОБРАХО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обрахува́ти. Дивився на нього, як він рубає! Яка сила і краса розмаху, яка безліч рухів, .. завше потрібних, віками обрахованих, що від батька до сина переходять (Хотк., II, 1966, 354).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 563.