ОБРО́ЧНИЙ, а, е, іст.
1. Прикм. до обро́к. Особливо часто і детально розповідається в брошурах про численні і всезростаючі податки.. Подушне, оброчний податок, гербові збори, податки на воду і багато інших (Рад. літ-во, 4, 1963, 107).
2. Який сплачують оброком, натурою; чиншовий, орендний. [Зеленський:] У Мануйлівці люде більше зажиточні [заможні], ніж де: окрім своїх наділів, держать оброчну казенну землю в оренді (К.-Карий, II, 1960, 315).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 571.