ОБРО́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до оброси́ти. Заболочений, оброшений з голови до ніг, він, зрештою, виходить на твердий берег (Стельмах, II, 1962, 68); Над ночвами підняла оброшене рясним потом ще молоде обличчя господиня (Панч, II, 1956, 504).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 571.