ОБРУЧА́ТИ, аю, аєш, недок., ОБРУЧИ́ТИ, ручу́, ру́чиш, док., перех. Відправляючи шлюбний обряд, одягати молодим обручки; одружувати. Молодую мою силу Багаті купили; Може й дівчину без мене З іншим обручили (Шевч., І, 1951, 481).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 573.