ОБРЯТО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБРЯТУВА́ТИ, ую, уєш, док., перех., заст. Урятовувати. [Орися:] Я повинна розшукати Юрка і обрятувати його. Може, він де в тюрмі уже? (Кроп., III, 1959, 101); — Дякую.. й я бабі Безносисі, хай їй легенько згадається: обрятувала й мене від наглої смерті (Л. Янов., І, 1959, 84).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 574.