ОБРІ́ЗУВАТИ, ую, уєш і рідко ОБРІЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБРІ́ЗАТИ, і́жу, і́жеш, док., перех.
1. Надрізуючи, вирівнювати краї або зменшувати розміри чого-небудь. Миня на якійсь немудрящій машинці обрізав фотографії й недбало кидав їх на стіл (Перв., Дикий мед, 1963, 132); Зайшов Яким і з дівчат якась. Якимові лінійки треба, шибку обрізати (Головко, II, 1957, 101); Він обрізав сигару спеціальним ножичком (Смолич, Ми разом.., 1950, 35).
2. Ріжучи, відділяти частину від цілого. Я сад поміщика маленьким у день за гривеник копав. З дерев обрізував там віти (Сос., II, 1958, 364); Вельможі! хто царя не слуха, Таким обрізать ніс і уха (Котл., І, 1952, 186); З-за кущів вискочили парубки, вхопили Василину за руки, обрізали коси ножицями та й побігли по греблі (Н.-Лев., II, 1956, 80); // Зрізуючи, знімати плоди, листя і т. ін. з дерева, куща. А вже як обрізують тютюн, то кожну бадилину, кожний лист у кожної дівки в руці бачить [тютюнник] (Григ., Вибр., 1959, 261); // Ріжучи, порушувати цілість чого-небудь; перерізувати. Зараз уже обрізали посторонки і відтягли забитого коня обіч (Головко, II, 1957, 569); [Зорін:] О, коли б тоді він не обрізав ворожі дроти, полетіло б (показує на греблю) і це все (Баш, П’єси, 1958, 78).
◊ Обрі́зувати (обріза́ти, обрі́зати) шля́х до чого, кому — ліквідувати можливості до здійснення чого-небудь. Гітлерівських посіпак викривали й обрізали їм шляхи до потаємного життя міста (Ю. Янов., II, 1954, 20).
3. с. г. Зрізувати або обламувати верхівку рослини або частину її пагонів, щоб підсилити плодоносіння, прискорити дозрівання і т. ін. Плодові дерева щороку обрізують відповідно до їх індивідуальних і сортових особливостей (Колг. Укр., 7, 1956, 42); Оленчук навчив офіцера, як обрізати кущі, як обкопувати (Гончар, II, 1959, 58).
4. перен., розм. Скорочувати, зменшувати розміри або кількість чого-небудь. З простими москалями недобре поводився [Максим]: не тільки зобижав їх; ..почав обрізувати та обкраювати ті злиденні достачі (Мирний, І, 1949, 231); "Св[ет] и тени" вийшло у мене "инородческое", .. боюсь тільки, що Фідлер знов обріже (Коцюб., III, 1956, 169).
5. Зрізуючи, знімати щось по всій поверхні чого-небудь. Став .. у цьому салогоні й Грицько; діло його було обрізувати жир і кидати у казан (Мирний, І, 1954, 48); Дівчата, обрізаючи конину, крадькома позирали на лейтенанта (Гончар, III, 1959, 269); * Образно. Нічого вже не буде з його коханням, і треба скоріше обрізати його болючі шматки (Стельмах, II, 1962, 400).
6. перен., розм. Різко переривати кого-небудь (реплікою, окриком і т. ін.), змушуючи його замовкнути або висловитись інакше; обривати. — Керувати радгоспом стали не хлібороби, а дачники. — Комуністи, товаришу Мірошниченко! — обрізав його Кульницький (Стельмах, II, 1962, 142); — Ти, Москаленко, не базікай, роби своє діло, — обрізав його Голобородько (Голов., Тополя.., 1965, 274).
7. перен. Чітко виділяти, відмежовувати що-небудь собою (про річку, схил і т. ін.). Від Круглика до самого лісу ішов луг, його звивисто обрізала темноводна річечка (Стельмах, Хліб.., 1959, 569).
8. недок., тільки обріза́ти, рел. Здійснювати обряд обрізання.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 567.