ОБСЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОБСЕЛИ́ТИ, селю́, се́лиш, док., перех., розм. Влаштовувати кого-небудь на постійне проживання; селити, оселяти. Жонатих стали обселять слободами (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 575.