ОБСКА́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБСКАКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Скоком рухатися навколо кого-, чого-небудь; // розм. Скоком об’їжджати верхи навколо кого-, чого-небудь. Мов у манежі, ми обскакали дворище, і тим же алюром понеслись назад (Панч, II, 1956, 64); Опустивши шаблю, Котовський обскакав зал довкола (Смолич, V, 1959, 797).
2. розм. Швидко оточувати кого-, що-небудь верхи. Набігши хутір чи містечко, татари обскакували їх зі всіх боків, виставляли сторожу.. й починали грабувати (Панч, Гомон. Україна, 1954, 124).
3. Обганяти, випереджати кого-небудь верхи. Гаріфулін перший обскакав вовка з лівого боку (Донч., І, 1956, 176); Батько обскакав товариша, але товариш коня не віддав (Збірник про Кроп., 1955, 10); // перен., розм. Випереджати в чомусь кого-небудь. — Потилиці чухаємо, а інші тим часом.. нас обскакують!.. (Гончар, Таврія, 1952, 51); — Ех, Надю, Надю, обскакала ти нас, хоч і недавно працюєш, — сказала якось жартома Харитина (Рад. Укр., 17.ІІ 1961, 2).
4. перен., розм. Обдурювати на чому-небудь. Гнат.. розповідав своїй Ганні, як він обскакав, обвів навколо пальця навіть бессарабця Манойла (Стельмах, І, 1962, 69).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 579.