ОБСТАВА́ТИ, стаю́, стає́ш, недок., ОБСТА́ТИ, а́ну, а́неш, док.
1. неперех., за ким-чим. Ставати на чий-небудь бік (у суперечці, боротьбі і т. ін.). За Ферідуном обставали всі, Бо всі зазнали муки од Зогака (Крим., Вибр., 1965, 185); Піймавши двох у своєму лісі, як вони там рубали, подав [Гордій] до суду. Цього разу свідками були наймити з економії і мусили обстати за Гордієм (Гр., II, 1963, 102); Лиш читати ще можу, того вже не можуть мені заборонити, бо вуйко обстає за мною (Коб., І, 1956, 139); // за кого-що і рідко без додатка. Заступатися за кого-небудь, захищати, боронити когось, щось. Корнієві прийшлось не раз обставати за свою волю (Л. Укр., III, 1952, 565); За народ обставали Купала і Колас, А за ними поети ішли молоді (Рильський, III, 1961, 76); [Журейко:] Всі бачили, як він Цю дівчину в селі хотів покривдить, А брат обстав, то він його убив (Коч., П’єси, 1951, 40).
2. перев. док., перех., розм. Ставати навколо кого-, чого-небудь; обступати, оточувати когось, щось з усіх боків. Мене обступили й обстали мазурки та мазури, розпитували, з якого я краю, розказували про своє убоге життя (Н.-Лев., II, 1956, 392); * Образно. — Врятував ти нас, Іване! Як біда тебе обстане, Свисни двічі, — далебі, Допоможемо тобі! (Перв., Казка.., 1958, 32); // Оточувати з усіх боків (про дерева, будови і т. ін.). Тече струмок в своїм багнистім ложі, — Його обстали берестки малі (Бажан, Італ. зустрічі, 1961, 51).
3. перев. док., перех., перен. Оволодівати, охоплювати (про думки, почуття і т. ін.). Спомини серце солдатське обстали (Перв., І, 1958, 483); Обстала хлопця смута й гірке передчуття біди (Воскр., І всерйоз.., 1960, 78).
4. неперех., при чому, за чим, рідко. Наполягати на чомусь; обстоювати що-небудь. — Не ваша правда, а моя, — обставала при своїм Анна вперто (Кобр., Вибр., 1954, 167); Захар Беркут ще раз обстав за тим, аби впустити монголів в тухольську кітлину і.. вирізати (Фр., VI, 1951, 93).
5. неперех., на чому, діал. Господарювати. — Насамперед.. викуплю поле й хату, а тоді вже до жінки… "Ходи, — скажу, — час прийшов обстати знов на своїм!" (Фр., І, 1955, 365).
6. тільки док., неперех., на чому, діал. Задовольнитися чим-небудь. — Я вже більше нічо [нічого] не хочу, — говорив голосно Семен, — волю на меншім обстати, лиш нехай так станеться, як я просив (Март., Тв., 1954, 129).
7. тільки док., неперех., заст. Залишитися. Тверда зима впала, постіль непрана обстала (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 584.