Слово "обставляти" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ОБСТАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОБСТА́ВИТИ, влю, виш; мн. обста́влять; док., перех.

1. Ставити щось навколо або вздовж чого-небудь. Жили вони на чумацьких правах.. і виконували різні роботи: рили окопчики, обставляли тинами, плетеними з лози, чистили на полковій кухні картоплю (Тют., Вир, 1964, 340); По дворах метушилися люди, обставляючи очеретом і соняшниками хати на зиму (Кучер, Трудна любов, 1960, 226); // рідко. Обрамляти, оточувати чим-небудь. Кругом обставив [Морозенко поляну] деревом високим з кучерявими верхівями, пообтикав невеличкі полянки поміж деревом кущами тонкої ліщини (Мирний, IV, 1955, 301); // розм. Заставляти щось чим-небудь, розміщуючи по всій поверхні. Обставити стіл квітами; // ким. Оточувати, розставляючи з усіх боків. Обставити будинок ратниками; // перен. Оточувати ким-небудь. Чим далі, все густіше обставляє [Махно] себе частоколом донощиків, .. все суворіше одбирає тілохранителів до складу особистої охорони (Гончар, II, 1959, 336); Не дуже великі достатки не давали матері обставить сина гуверньорами [гувернерами] (Н.-Лев., І, 1956, 446).

2. Добираючи меблі, обстановку, розміщувати їх у житлі; меблювати. Обставляли квартиру удвох з Ларисою (Гур., Друзі.., 1959, 83); Один знайомий купець.. збудував величезний готель.., обставив його розкішно і запросив усіх нас (Коцюб., III, 1956, 420).

3. театр. Обладнувати постановочну і декоративну частини театральної вистави. Починається метушня. Обставляють реквізитом декорацію (Ю. Янов., II, 1958, 29).

4. перен. Достатньо обгрунтовувати що-небудь; надавати вірогідності чомусь. Те, що загал.. почуває, він [критик] повинен висказати словами, обставити аргументами (Фр., XVI, 1955, 247); Порадившись де з ким, як це діло обставити краще, раджу Вам подати просьбу на ймення.. князя (Коцюб., III, 1956, 211); Факт.. був явно непереконливий і недостатній, щоб посіяти сумнів у Грицьковому серці. Треба було якось мудро обставити, умотивувати той факт (Головко, II, 1957, 553); Режисер так обставив смерть, що ось вона ніби й сама стоїть білим кістяком (Ю. Янов., V, 1959, 123).

Обста́вити себе́, рідко — повестися певним чином. Їй хотілось обставити себе, як можна поетичніше, щоб хоч трохи розворушити серце в Гануша та привернути його до себе (Н.-Лев., III, 1956, 219).

5. перен., розм. Виставляти кого-небудь у неприємному для нього вигляді, світлі; неприхильно характеризувати когось. [Марина:] От нахвалявся Очерет в газеті обставити нас, а у самого довгоносик, так нехай тепер покрутиться (Корн., II, 1955, 77).

6. перен., розм. Випереджати, обганяти кого-небудь. [Степан:] Чорт [кінь] мій знамениту на весь Союз Стрілу обставив на цілих дві з чвертю секунди. Тоді мою особу.. в усіх газетах помістили (Корн., II, 1955, 87).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 584.