ОБСТРИГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБСТРИ́ГТИ, ижу́, иже́ш; мин. ч. обстри́г, ла, ло; док., перех.
1. Зрізувати повністю ножицями, машинкою і т. ін. волосся, вовну; стригти. Цар прислав одежу, прислав голяра, щоб хлопця прибрали, обстригли, поголили (Калин, Закарп. казки, 1955, 19); На другий день нам уже обстригли кучері. Ми були вояками (Фр., І, 1955, 75); Доки дикі кози в горах держаться, не хиляться вони перед тим, хто забажає їх обстригти (Крим., Вибр., 1965, 107); // Обрізаючи або підрізаючи ножицями, машинкою і т. ін. волосся, вовну, нігті, вкорочувати їх. З-під рук у батька вхопила [Тоня] його чабанські ножиці і вже замахнулась ними обстригати, вкорочувати свої вії (Гончар, Тронка, 1963, 65); Веліла [панія].. дівчинці косу обстригти… (Морд., І, 1958, 145).
2. тільки док., перен., розм. Поживитися за чийсь рахунок. [Боб:] Звідки маєш гроші? [Андрій:] Заробив. У південноафриканських шахтах. [Боб:] Ага! Значить, обстриг англійців (Галан, І, 1960, 366).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 586.