ОБСТРУ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБСТРУГА́ТИ, обстружу́, обстру́жеш і обструга́ю, обструга́єш, док., перех. Стругати кругом, з усіх боків або по всій поверхні, надаючи потрібного вигляду, розміру, форми. Три хлопчики.. Майструють тут: шерхебелем один Орудує, обстругуючи бистро Бруски із жилками червонуваті (Рильський, II, 1960, 94); У хаті — гармидер, як це завжди буває під час мазання.. Дівчата обстругували стіни (Головко, II, 1957, 98); Він узяв клепку від розсохлого барильця.., обстругав її приблизно в формі скрипки, вбив кілька гвіздків і напнув на них тоненький дріт (Смолич, II, 1958, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 587.