ОБСТРІ́ЛЯНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до обстріля́ти. Обстріляний при березі солдатами катер вистрибнув із води (Панч, І, 1956, 95); Чуттям уже добре обстріляного воїна Василь одразу визначив, що влучила.. "сліпа" міна (Баш, На.. дорозі, 1967, 23); * Образно. Літо й зиму бринять, тужливо гудуть на відкритому березі [тополі], до самих верховіть обстріляні солоними бризками штормів (Гончар, II, 1959, 8); // обстрі́ляно, безос. присудк. сл. Артем був певен, що гайдамаки кинуться принаймні до цього місця, де було обстріляно їхній роз’їзд (Головко, II, 1957, 568).
2. у знач. прикм. Який набув бойового досвіду. По селах представники штабу з’єднання поповнювали партизанські загони озброєним населенням, перемішували його з обстріляними лісовими вояками (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 829).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 587.