ОБСУ́ШУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ОБСУШИ́ТИСЯ, сушу́ся, су́шишся, док.
1. Обсушувати себе, свій одяг. Лихо та й годі нашій Марусі! Нитки сухої на ній нема, а нігде обсушитись (Кв.-Осн., II, 1956, 80); Люди обігрілися в землянках, обсушилися, спочили (Кач., Вибр., 1953, 375); * Образно. Дощі випадали щоденно. Вискочить сонце на мить на блакитну полянку, щоб обсушитись, гляне на себе в калюжу, і знову лізуть на нього важкі, розтріпані хмари (Коцюб., II, 1955, 69).
2. тільки недок. Пас. до обсу́шувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 588.