ОБСІДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОБСІ́СТИСЯ, ся́дуся, ся́дешся, док., розм.
1. Сідати де-небудь, улаштовуючись зручно, надовго на чомусь. По обіді обсядуться всі гуртом під хатою, як кому вигідніш — хто в холодку на призьбі, хто на сонці, спину гріючи, на спориші розтягнеться (Головко, II, 1957, 401); Кружляє над осокором гайвороння, все не обсядеться на ніч (Мушк., Серце.., 1962, 190).
2. рідко. Надовго або постійно оселятися де-небудь. Спершу мені так добре було.. Та се поки обсілася; як же обжилася трохи, то зараз і почали гострі спички у серце заганяти (Мирний, І, 1954, 91).
3. ким, перен. Оточувати себе ким-небудь (ріднею, близькими і т. ін.). Хто кругом обсівсь ріднею, план не викона за нею (Укр.. присл.., 1955, 388); // Обзаводитися дітьми, родиною. — Обсідайтеся дітьми, будинків понаставимо (Рудь, Гомін.., 1959, 101).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 578.