ОБТЕ́РТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обте́рти. В дитячому серці швидко холонуть палкі урази, швидко сохнуть гарячі сльози і на обтертих очах не забариться заграти радість (Мирний, IV, 1955, 74); На дні лежали обтерті хвилею камінці (Скл., Святослав, 1959, 614).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 589.