ОБТИ́КАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обти́кати. Гарячі коні помахували обтиканими виноградним листом головами (Коцюб., І, 1955, 192); Гострі леза, одно за одним, блиснувши в повітрі, вгрузали в дошку, і в скорому часі голова хлопчика, його руки і весь тулуб були обтикані, як частоколом, ножами (Донч., VI, 1957, 412); * Образно. Дід Кияшко, маленький, круглолиций, весь обтиканий білим колючим пухом чоловічок, привітно глянув на мене (Збан., Єдина, 1959, 118); * У порівн. От стоять дуби, ніби обтикані перами, а ондечки вже світиться в вікнах огонь (Н.-Лев., III, 1956, 145).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 589.