ОБТИРА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОБТЕ́РТИСЯ і ОБІТЕ́РТИСЯ, обітру́ся, обітре́шся; мин. ч. обте́рся, лася, лося; док.
1. Обтирати себе чим-небудь. Приходять якісь судовії два панки.. Один табаки понюхав, другий хусточкою обтерся (Вовчок, І, 1955, 262); // Стирати з себе що-небудь. * Образно. [Іван:] Як ось багатир почав за тією дівкою зорити;.. лізе їй у вічі та й лізе. Дівка плює йому межи очі, а він обітреться та й знов до неї… (Кроп., І, 1958, 83).
2. Стиратися, сходити з чого-небудь від тертя. Довго ще тяглися за ним сині сліди, поки фарба не обтерлася (Фр., IV, 1950, 93); * Образно. Брехня.. не прилипне. А прилипне — висохне і, як глина, обітреться (Збан., Малин. дзвін, 1958, 124).
3. тільки док., перен., розм. Призвичаїтися до якоїсь обстановки, набути навичок поводитися в якому-небудь середовищі; обвикнути. — Сьогодні ми його тільки призначили в комендантську. Обітреться — буде добрий солдат (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 45).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 590.