ОБТО́ПТУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБТОПТА́ТИ, топчу́, то́пчеш, док., перех.
1. Утоптувати (землю, сніг і т. ін.) навколо чого-небудь. Взимку корисно періодично обтоптувати сніг навколо дерев. Під ущільненим снігом мишам важко добратися до дерев (Колг. Укр., 10, 1960, 33).
2. розм. Зношувати, стоптувати (взуття). Обтоптати черевики.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 592.