ОБТРІ́ПУВАТИ1, ую, уєш, недок., ОБТРІ́ПАТИ, аю, аєш, док., перех., чим, з чого і без додатка, розм. Стріпуючи, струшуючи, постукуючи і т. ін., збивати, зчищати з якої-небудь поверхні пил, сніг і т. ін.; обтрушувати. Чути на ганку стукання кількох пар чобіт, що обтріпують сніг (Фр., VII, 1951, 416); З чималою трудністю піднісся [Яким], обтріпав з рук.. болото, став дряпатися вгору на дорогу (Ков., Світ.., 1960, 24); // чим, від чого і без додатка. Стріпуючи, струшуючи, постукуючи і т. ін., очищати від чого-небудь (пилу, снігу і т. ін.). Він підвівся й почав обтріпувати одежу (Н.-Лев., II, 1956, 353); Отак розпорядившись, обтріпала мати дочку від пилу, а дочка матір, і потягли в двір (Свидн., Люборацькі, 1955, 55); Алла Михайлівна.. хусточкою обтріпала парасольку і блузку (Л. Укр., III, 1952, 606); Він кинув біля печі дрова, обтріпав від них обидва рукави, потім .. почистив віником чоботи од снігу (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 49).
ОБТРІ́ПУВАТИ2, ую, уєш, недок., ОБТРІПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Шарпати, рвати, пошкоджуючи краї чого-небудь.
2. Тривалим або недбалим носінням, використанням робити пошарпаним (одяг).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 593.