ОБХО́ПЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обхопи́ти. І справді любо глянути на ставну постать Замфірову.. з міцним станом, тісно обхопленим золотим мережаним "іліком" [поясом] (Коцюб., І, 1955, 187); Вона обвилась круг його як хмелиночка, зазирала йому в вічі, цілувала його, .. обхоплена непереможним, мало не божевільним бажанням затримати його, не пустити… (Гр., II, 1963, 287).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 601.