ОБЧИКРИ́ЖИТИ, жу, жиш, док., перех., жарт. Те саме, що обрі́зати. — Ми знайдемо! — він каже сам собі, — Рукава трохи обчикрижу Та й поможу журбі (Гл., Вибр., 1957, 62); Він [піп] зняв рясу, обчикрижив косу та й дмухнув до "кримінального розшуку" за співробітника (Еллан, II, 1958, 49).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 603.