ОБШАХРА́ЇТИ, а́ю, а́їш, док., розм., рідко. Те саме, що обшахрува́ти. [Боб:] Ну, хлопці, кого за останню добу обшахраїли?.. (Галан, І, 1960, 364); — Ви мене хочете обшахраїти, — заявив він, значливо підморгуючи Швейкові і візникові. — Ми ж ішли пішки (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 110).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 699.